Скарбниця народної мудрості

Відкривши цю книжку, ти потрапиш у чарівний світ українського фольклору. Прислів’я, приказки, загадки, лічилки і скоромовки – ці духовні скарби з незапам’ятних часів живуть у народі, передаються з уст в уста, від покоління до покоління, збагачуючи нашу мову влучними висловами та дотепними жартами.
Издательство:
Харків, Фолио
ISBN:
966-03-2325-5-X
Год издания:
2004

Скарбниця народної мудрості

Народ скаже, як зав'яже

   Перше, на що зверне увагу кожний, хто візьме в руки цю книжку та прочитає назву, – це, звичайно ж, прислів'я та приказки. І він не помилиться, бо це найдавніші жанри усної народної творчості, які є узагальненою пам'яттю народу, висновками з життєвого досвіду. В них формуються погляди на навколишній світ, етику і мораль, історію і політику. Прислів'я та приказки впевнено можна назвати перлинами народної мудрості, бо вони відшліфовувались і вдосконалювались століттями й за ними стоїть авторитет багатьох поколінь.

   Найближчими родичами прислів'їв та приказок є сталі народні порівняння. Вони також пов'язані зі спостереженнями над природою і діяльністю людини. Вдало сформульований, влучний образний вислів при нагоді повторювався тим, хто чув його від «автора», і переймався іншими. Прислів'я, приказки, сталі порівняння дають лаконічну оцінку побаченому, почутому, зробленому. Вони, як промінь, вихоплюють і висвітлюють найсуттєвіше.

   Багатовіковий досвід наших предків вкладено в прикмети та своєрідний хліборобський календар. Працюючи на землі, спостерігаючи за змінами в природі, наші пращури помічали, запам'ятовували і передавали своїм нащадкам своєрідні «підказки» оточуючого світу. Дбайливий та старанний господар за найрізноманітнішими прикметами завжди намавання, що гарна прикмета обов'язково здійсниться, а погана стане лише помилкою неуважного спостерігача.

   Багато спільного з прислів'ями, приказками, сталими порівняннями мають загадки. Їх об'єднує насамперед метафоричність, а також стислість і чіткість викладу. Переносне значення дозволяє іноді вживати загадку як прислів'я.

   Специфіка загадок полягає в тому, що в них завуальований, зашифрований якийсь предмет чи явище і треба відшукати його первісне значення. Уміння відгадувати загадки в давні часи було мірилом мудрості й розуму. Пригадаймо сюжети багатьох казок та легенд, інколи від цього вміння залежала доля людини, а інколи – життя.

   Трохи осторонь від усього вищезгаданого стоять скоромовки. Це своєрідний фольклорний жанр, цінність якого полягає не в смисловому навантаженні чи оригінальному художньому вираженні, а в підборі і порядку слів, вимова яких вимагає певних зусиль і сприяє виробленню дикції.

   Однак це зовсім не означає, що скоромовки є беззмістовними нісенітницями. Звертаючи особливу увагу на добір слів, далекі предки наповнювали ці маленькі твори звичним та зрозумілим змістом. Для дітей, яким треба поліпшити дикцію, навчитись вимовляти окремі літери, скоромовки стали приємною грою, яка легко і непомітно, але впевнено допомагає малюкам.

   Не можна забути і ще одну важливу деталь. Більшість запропонованих у цій книжці зразків народної мудрості характеризуються не тільки простотою й виразністю висловленого спостереження, не тільки серйозністю, філософською узагальненістю формулювань, але й здоровим народним гумором та іронією. А це є переконливою ознакою непереможного оптимізму і морального здоров'я народу.

   Т. М. Панасенко

Розділ І Прислів'я та приказки

Час. Пори року. Місяці. Дні тижня

Час

   Все добре у свій час.

   Кожному овочеві свій час.

   Настане час – не стане й нас.

   Час всі рани загоїть.

   Час платить, час і тратить.

   Час усього навчить.

   Не буде так, як думаєш, а буде так, як станеться.

   Що буде, то й буде – ми все перебудем.

   Все минеться, одна правда останеться.

   Не за нас стало, не за нас і перестане.

   Опізнився, козак, то будеш і так.

   Хто пізно ходить, сам собі шкодить.

   Вчорашнього дня шукав, а що робити, не знав.

   П'ять день нічого не робимо, а шостий відпочиваємо.

   Шукає учорашнього дня.

   Краще яйце сьогодні, ніж завтра курка.

   Усе добре в пору.

   Година платить, година тратить.

   І за доброї години ожидай лихої днини.

   Без часу вродився, без часу і згине.

   Бережи час, час за гроші не купиш.

   Минули ті часи, що літали ковбаси.

   Час, мов віз, з гори чухра, його не доженеш.

   Час на часу не стоїть.

   Час пече хліб.

   Час робить гроші, а погода – сіно.

   Був, та не стало, як язиком злизало.

   Бувши та не буть, мавши та не мать.

   Бувало стригало, а тепер бриє.

   Була м'ята, та пом'ята.

   Було добро, та давно, як знову буде, то нас вже не буде.

   Так давно було, що й терном поросло.

   Не буде нас, то будуть інші після нас.

   Що без нас було – чули, що при нас буде – побачимо.

   Що не бувало, то тепер настало.

   І давно ріки догори не плили та й калачі на вербах не росли.

   Як то бувало давно славно, як стояли сади попід столи!

   Є – минеться, нема – обійдеться.

   Перетреться, перемнеться та й так минеться.

   Треться, мнеться, думає – минеться.

   Краще на п'ять хвилин раніше, ніж на хвилину пізніше.

   Не доженеш і конем, що запізниш одним днем.

   Прийшов пізно, аж завізно, прийшов рано, так не дано, прийшов по хвили, вже й миски помили.

   Ні рано, ні пізно, саме в добрий час.

   Піднявсь зранку, ще чорти навкулачки не бились.

   Утро вечора мудреніше, трава соломи зеленіша.

   Рано встанеш – справу зробиш, пізно встанеш – день переведеш.

   Як піде кому зранку, то й до вечора.

   Бувши день, буде і ноч, а бувши ноч, буде і день.

   День блисне, а три кисне.

   День за днем і ближче до смерті.

   День не стоїть, а діло не робиться.

   Зимою деньок як комарів носок.

   І завтра день буде.

   Не кожен день приносить щастя.

   Не хвалися завтрашнім днем, бо не знаєш, що той день уродить.

   Пропав день, і собаки не брехали.

   Тень-тень, аби вбити день.

   То в цей кут, то в той кут, то й вечір тут.

   В ніч найтемнішу про сонце пам'ятай.

   Солодкі ночі, а гіркі дні.

   Ніч прожене і ніч віджене.

   Одні вночі спочивають, другі ж промишляють.

   Птахи ніч розкльовують.

   Хто ходить поночі, шукає букової немочі.

   Сьогодні пан, а завтра пропав.

   Що маєш завтра зробити, то зроби сьогодні, а що маєш з'їсти нині, то лиши на завтра.

   Все на світі до пори, до часу.

   Діждемося пори, що виліземо з нори.

Пори року

Весна

   Весна ледачого не любить.

   Весняний день рік годує.

   Весна багата на квітки, а хліба в осені позичає.

   Весна гарна квітами, людина характером.

   Весна говорить – уроджу, а осінь каже – я ще погляджу.

   Весна не за горами – вона приходить, не давши телеграми.

   Дай, боже, веснувати, лиш не переднівкувати.

   Не марнуй часу даремно: пройде весна – не вернеш.

   Проспиш весною – заплачеш зимою.

Літо

   Бджоли раді цвіту, люди – літу.

   Дощове літо гірше осені.

   Літо запасає, а зима з'їдає.

   Що літом придбаєш, то зимою маєш.

   Одно літо ліпше, як сто зим.

   Хто літом жари боїться, той зимою не має чим гріться.

   Влітку і качка прачка.

   Діти, діти! Добре з вами вліті, а зимувати – то горювати.

   Дріба-дріта серед літа, прийшла зима – хліба нема.

   Коли ти вліті не ходив по малину, взимі вже пізно.

   Коли б то можна через зиму котом, через літо – пастухом, а на Великдень – попом.

   Літом і баба сердита на піч.

   Літом старець каже: «На ката хата, нам і надворі тепло!»

   Літом сякий-такий бур'янець – як хліба буханець.

   Літо собироха, а зима прибероха.

   Не проси літа довгого, а проси теплого.

   Прийде літо, то є розмаїто, прийде зима, то хліба нема, і чоботи ледащо, і робити нема що.

   Що літом родить, те зимою шкодить.

   Я дав би дві зими за одне літо.

Осінь

   Восени ложка води, а дві грязі.

   З осінньої дороги не витягнеш ноги.

   Восени й курчата курми будуть.

   Не чекай од осені сонця.

   Осінь іде і за собою дощ веде.

   Осінню і буряк м'ясо.

   Осінь говорить – гнило, а весна – мило, тільки лиш би било.

   Осінь каже: «Берися, бо як зима прийде, хоч і схочеш узяти, то не візьмеш».

   Осінь на рябому коні їздить.

   Осінь одного заморозить, а зима двох.

   Осінь сумна, а весело жити.

   Як прийде осінь, кожному хосен.

Зима

   Зима літо з'їдає, хоч перед ним і тікає.

   Зимнє тепло – як мачушине добро.

   Кожухова латка взимі як рідная матка.

   Вовки зиму не з'їдять.

   Зима біла, та не їсть снігу, а все сіно.

   Зима! Кожуха нема, чоботи ледащо і їсти нема що.

   Зима – матка, виспишся гладко.

   Зима невелика, та в неї рот великий: хто це забуває, то й його з'їдає.

   Злая зима збіжжю шкодить і порожні колоски родить.

   І собака зимою про хату думає.

   Коли б не зима, то й літо довше було б.

   На зимне не дмухають, лиш на гаряче.

   Хто має розум, той не їде зимою возом.

   Як зазиміє, то й жаба оніміє.

Місяці

* * *

   Січень наступає, мороз людей обнімає.

   Січень не так січе, як у вуха пече.

* * *

   Вже лютий геть підгриз, кидай сани, бери віз.

   Питає лютий, чи ти добре взутий.

* * *

   Март з водою, квітень з травою, а май з квітами.

   Март невірен: то сміється, то плаче.

* * *

   Мокрий квітень, сухий май – буде в клуні рай.

   Сухий квітень, мокрий май – буде добрий урожай.

   Цвітень – переплітень, бо переплітає трохи зими, трохи літа.

* * *

   Коли прийде май, то за себе дбай.

   Майська роса коням лучче вівса.

* * *

   У червні на полі густо, а в коморі пусто.

   Червень тому зелениться, хто працювати не ліниться.

* * *

   У липні хоч роздінься, а в грудні тепло одінься.

   Чого липень і серпень не доварить, того і вересень не досмалить.

* * *

   У серпні серпи гріють, а вода холодить.

   У серпні спина мліє, а зерно спіє.

* * *

   У вересні одна ягода, і то гірка рябина.

   Як вересніє, то й дощик сіє.

* * *

   Жовтень ходить по краю та й гонить птиці з гаю.

   Плаче жовтень холодними сльозами.

* * *

   В листопаді голо в саді.

   Листопад – вересню онук, жовтню син, зимі – рідний брат.

   Листопад зимі ворота одчиняє.

* * *

   Грудень рік кінчає, а зиму починає.

   Грудень око снігом радує, а вухо морозом рве.

   Прийшов грудень, приніс студінь.

Дні тижня

   У понеділок роботи не починай і в дорогу не вирушай.

   На вівторок бід зібралось сорок.

   Воно як трапиться: коли середа, а коли й п'ятниця.

   Середа та п'ятниця – четвергу не укажчиця.

   Краще тепер, ніж у четвер.

   Не гляди, що п'ятниця, тогди бери, як трапиться.

   Субота – не робота, а в неділю нема діла.

   Йому щодня неділя.

   Неділя – день вимушеного безділля.

Наука. Розум. Праця. Досвід. Мораль

Наука

   Вік живи – вік учись.

   Здобудеш освіту – побачиш більше світу.

   Шануй учителя, як родителя.

   За одного вченого дають десять невчених.

   Письменний бачить поночі більше, як неписьменний вдень.

   Писать – не язиком чесать.

   На те коня кують, щоб не спотикався.

   Наука в ліс не веде, а з лісу виводить.

   Вчення – світ, а невчення – тьма.

   Книга вчить, як на світі жить.

   Мудрий ніхто не вродився, а навчився.

   Не кажи – не вмію, а кажи – навчусь!

   Чого навчився, того за плечима не носить.

   Хто хоче більше знати, треба менше спати.

   Вчитися ніколи не пізно.

   Учись змолоду – пригодиться на старість.

Розум

   Хто людей питає, той і розум має.

   Розумного пошли – одне слово скажи, дурня пошли – три скажи та й сам за ним піди.

   Розумному натяк – дурному кийок.

   Не звання дає знання, а навпаки.

   Розуму не позичиш.

   Розум за гроші не купиш.

   Золото без розуму – болото.

   Треба розумом надточити, де сила не візьме.

   Що голова, то розум.

   Голова без розуму, як ліхтар без свічки.

   Хто розуму не має, тому й коваль не вкує.

   Не борода робить чоловіка мудрим.

   Не учися розуму до старості, але до смерті.

   Два хитрих мудрого не переважать.

   Краще догана мудрого, як похвала дурня.

   Чим розумний стидається, тим дурний величається.

   Розумний учить, дурний повчає.

   Розумний розсудить, а дурень осудить.

   Поки розумний думає, то дурень уже робить.

   Порожня бочка гучить, а повна мовчить.

   Не бійся розумного ворога, а бійся дурного приятеля.

   Краще з розумним загубити, як з дурнем найти.

   Мудрий не все каже, що знає, а дурень не все знає, що каже.

   Не бажай синові багатства, а бажай розуму!

   Яка головонька, така й розмовонька.

   На людей складайся, розуму ж тримайся.

   Не бий дубцем, а карай слівцем.

   Не пером пишуть, а умом.

   Що написане пером, не вивезеш і волом.

   Маєш голову, май же і розум.

   Аби розум, щастя буде.

   Голова добре, а дві – краще.

   До булави треба голови.

   Око бачить далеко, а розум ще далі.

   Розумній голові досить дві слові.

Праця

   Аби вмів робити, навчишся, як жити.

   Аби руки і охота, буде зроблена робота.

   Аби танцювати вмів, а робити й лихо з ним.

   До роботи без охоти, а на танці хоч ввечері, хоч вранці.

   Без заплати нема роботи.

   Без роботи ще ніхто не вмер, хіба без хліба.

   Без робітників і вчені були б нікчемні.

   Більша праця – більша й плата.

   Їлося б смачно, та робити страшно.

   Він багато робить, щоб нічого не робити.

   Він так робить, як піп через ріку паски святить.

   В нього й робота – не бий лежачого.

   На роботі «ой!» та «ох!», а за столом один за трьох.

   Все робиться трудовими пучками та ручками.

   Все хіхоньки та хахоньки, а роботи ні капельки.

   Вставай до сходу сонця, працюй до ночі, то їстимеш калачі.

   Вчорашнього дня шукав, а що робити, не знав.

   Де працюють, мають густо, а де гайнують, то там пусто.

   Добрий чоловік без роботи, що й бджола без меду.

   Доки був голоден, робить був не годен, а як ся наїв, то лиш би-м сидів.

   Єден робить очима, а другий плечима.

   Забудь ласощі – паслін, цибулю, а за свою гірку працю візьми під ніс дулю.

   Заробив, як Хома на качалках: одну продав, а дев'ять на плечах баби побили.

   За рук наробитися, за ніг находитися, за очей наглядітися.

   За сто робіт береться, а ні одна не вдається.

   З праці радість, з безділля смуток.

   Зробив з дуба сірник.

   Зробив дірку до бублика.

   Зробив на п'ятак, а зіпсував на гривеник.

   Ївши гріється, а робивши змерзне.

   Їж, що дають, а роби, що кажуть.

   Їсти дай, випити дай, а про роботу не питай.

   Його робота не лізе ні в тин, ні в ворота.

   Кепський їдець – кепський робітник.

   Кожна робота легка, коли охоче її робиш.

   Коли працюєш, час біжить, коли чекаєш, не спішить.

   Коли є до чого жагота, то кипить в руках робота.

   Коли хочеш, щоб було добре зроблене, зроби це сам.

   Краще добре робити, ніж гарно говорити.

   Латане та не хватане, а зроблене, замозольоване.

   Ліпше робити руками, як головою.

   Люби труд змалу, слухатимеш весь рік похвалу.

   Люди працювали, а він повітрям торгував.

   Людська праця – не дурниця, розкидати не годиться.

   На витребеньки то ти є, а до роботи тебе нема.

   Найкраще в роботі слово: «Готово!»

   На роботі ззаду волочиться, а за хлопцями хихочеться.

   На роботу нема свята.

   На роботу йти для нього кара – заважає то сонце, то хмара.

   На чужу роботу дивитися – ситому не бути.

   На язик гарячий, до роботи ледачий.

   Нема з нього ні роботи, ні спання.

   Не все теє робиться, що на думці зродиться.

   Не хитруй, не мудруй, а чесно працюй.

   Не зарікайся всього робити, тільки свого вуха вкусити.

   Не літа засушили тіло, а від праці помарніло.

   Не маєш роботи, взуйся в червоні чоботи та й сиди.

   Не роби того другому, що тобі не подобається.

   Не робім з розгоном, але з розумом.

   Не силою роби, да розумом, не серцем, да обичаєм.

   Не штука ганьбити – штука ліпше зробити.

   Ніхто так, доню, не зробить, як ти да я.

   Перший до миски, перший до роботи.

   По гіркім труді солодкий обід.

   Почнуть робити – аж дух радується, а як сядуть їсти – душа болить.

   Праці не боюся, в праці я горджуся.

   Працює за старшого, куди пошлють.

   Працюй більше, тебе пам'ятатимуть довше.

   Працюй плечима, а не очима.

   Працюй ударно – дні пройдуть не марно.

   Праця ніколи не ганьбить чоловіка.

   Птиця створена для літання, а чоловік – до праці.

   Роби добро – не кайся, роби зло – зла сподівайся.

   Роби, роби, а їсти нема що.

   Роби, роби та й нічого не доробишся.

   Робити то є що, а заробити ніде.

   Робити – то не жартувати.

   Робити ні сіло, ні пало не годиться.

   Робить так, аби збутися.

   Робить так, щоб тільки день вбити.

   Робити хто не може, тому ти завжди помагай, робити хто не хоче, тому й наїстися не дай.

   Роби швидко – скажуть – бридко, роби тихо – скажуть – лихо.

   Робітник з нього незавидний, але опудалом на баштані його буде далеко видно.

   Робота з зубами, а лінь з язиком.

   Робота знайдеться, лиш би шия була міцна.

   Робота мене згорбила, а не розкіш.

   Робота мучить, кормить і учить.

   Робота не дає журбі журитися.

   Робота спільна – як пісня весільна.

   Роботи по вуха.

   Роботи, як води, а хісна мало.

   Робочому росте горб на плечах, а лінивому на животі.

   Рот один, а рук в нас пара, щоб аж двоє працювали, а один щоб тільки їв.

   Сам собі зроблю, сам собі з'їм.

   Слова – полова, а праця – диво.

   Скільки не думай, а робити треба, бо думка ледача, а робота швидка.

   Талант – це наполеглива праця.

   Там ся ліниво працює, де пожитку не чує.

   Тирлю-тирлю коло плота: як заплата, така й робота.

   Тобі так хочеться робити, як старому псові в завірюху брехати.

   Той, хто виросте в безділлі, рано старіє від роботи.

   Тому втома невідома, хто не працював.

   Треба йти на заробітки, бо вдома хліба ані дрібки.

   Трудовий хліб солодший за мед.

   Трудова копійка годує довіку.

   Учись – будеш мудрий, а працюй – будеш голодний.

   Ховається від роботи, немов собака від мух.

   Хочеш заробляти: не ходи гуляти і не лягай рано спати.

   Хто багато робив, той багато й знає.

   Хто добре працює, той вміє і відпочивати.

   Хто живе своїм трудом, тому все їде в дім.

   Хто любить трудиться, тому без праці не сидиться.

   Хто не вміє гарно відпочивати, той не може й добре працювати.

   Хто не працює в будні, тому й вихідного нема.

   Хто нічого не робить, той ніколи не має часу.

   Хто працює, той працю шанує.

   Хто робить багато речей нараз, той не зробить жодної гаразд.

   Хто робить, на того ще більше роботи звалюють.

   Хто роботу робить, а хто ворон ловить.

   Хто хоче доробитися, мусить оженитися.

   Хто хоче робити, роботу знайде.

   Хто що знає, тим і хліб заробляє.

   Хто як робить, так і матиме, хто як пославсь, так і спатиме.

   Чесний чоловік не може без труда.

   Швидко робить, та переробляє довго.

   Щастя і труд рядом живуть.

   Що без труду здобуде, те й не можна оцінити.

   Щоб не зазнати злої долі, працюй у школі, дома, в полі.

   Що не робиться, то все на лучче.

   Що швидко робиться, те сліпе родиться.

   Щось робить, а нема ні за ним, ні перед ним.

   Якби всі свята святкували, не було би кому робити.

   Як будеш чесно працювати, то прийде сама доля до хати.

   Як до праці – руки дрижать, а чарочку добре держать.

   Як на ноги сп'явся, то й за працю взявся.

   Як не робив, то й не мав нічого, тепер заробляє, то й повно довгів має.

   Як робити нема мочі, іди собі світ за очі.

   Як робити, то руки не доходять, а як гроші ділити, то ось і ми.

   Як ручки зроблять, так спина й зносить.

   Як хто робить, так і має, прийде зима, то згадає.

   Якщо хочеш старість спокійну мати, мусиш замолоду працювати.

   Якби пес робив, то би в ходаках ходив.

   Від безділля до проступку один крок.

   Від безділля і тарган на піч залазить.

   Від слова до діла – як від землі до неба.

   Воно таки на діло закандзюбилось.

   Де слова з ділом розходяться, там непорядки водяться.

   Діла на копійку, а могорич на карбованець.

   Діло сяк-так волочиться, та покинути не хочеться.

   Жарти жартами, а діло ділом.

   За діло не ми й за роботу не ми, а їсти й гуляти за нас не знайти.

   З безділля дур бере.

   З ним яке діло змолоду, не будеш знати на старість голоду.

   Кому діло докучить, той ся розуму научить.

   Не даром ходить слава, що мастака боїться справа.

   Не журись, та за діло берись.

   Не надівай хомута з хвоста, не починай діла з кінця.

   Один діло робить, другий ґави ловить.

   Отак він діло в руки бере, як свекор пелюшки пере.

   Скоро казка мовиться, та не скоро діло робиться.

   Словами за горами, а ділом за пічкою.

   П'ятками киває, бо діла не має.

   Тільки й діла зробила, що рукава засучила.

   Хоч і кульгати, аби без діла не сидіти.

   Хто рано підводиться, за тим діло водиться.

   Щонеділі усе в однім ділі.

   Де не було початку, там не буде кінця.

   Добре зачав, та лихо скінчив.

   Добрий початок – половина діла.

   Коли починаєш, подумай і про кінець.

   Ліпше не зачинати, ніж зачавши, не докінчити.

   Не почавши, думай, а почавши, кінчай.

   Не поможе гризота, лиш поможе робота.

   Не хвалися, як починаєш, а хвалися, як закінчиш.

   Почав за «здравіє», а звів «за упокой».

   Почав, та не з того кінця.

   Почав на золоті, а кінчив на болоті.

   Умів і почати, умій і кінчити.

   Усьому початок найтрудніший.

   Що має початок, то і кінець мусить мати.

   Все добре, що добре кінчить.

   Кінець – кожному ділу вінець.

   Кінець діло хвалить.

   Лихо той ділає, що твердії горіхи на конець складає.

   Хороше, що гарно кінчається.

   Ще тому не конець, є ще хвостик.

   Взявшись за гуж – не кажи, що не дуж.

   За все береться, та не все вдається.

   І за холодну воду не береться.

   Коли не пиріг, то не пирожися, коли не тямиш, то й не берися.

   Не візьмешся за роботу – робота сама не зробиться.

   Якби так хотілось, як не хочеться.

   Плата і у ката, аби харч добра.

   Яка плата, така й дяка.

   Мало хотіти, треба потіти.

   Не штука розкинути, а штука зібрати.

   Коби-м так міг, як не можу.

   Не так не може, як не хоче.

   Без муки нема науки.

   Знайдуться муки на наші руки.

   Одному мука, десятьом наука.

   Хто мусить, той і каменя вкусить.

   Як не мушу, то й не рушу.

   Не річ наказати, треба показати.

   Розірвись надвоє – скажуть, чому не на четверо.

   Легше надрізати, ніж надточити.

   Косо, криво, аби живо.

   Зробили спішно, та коли б воно не вийшло смішно.

   Не спіши, скоріше зробиш.

   Не поспішай з козами на торг: кіз продаси і гроші проїси.

   Не поспішай, бо горобці спішили та маленьким ся вродили.

   Не питають, чи хутко, а питають, чи добре.

   Поспішно, та недоладно.

   Се не так швидко, як на мертвого сорочку шить.

   Прудко гониш – голову зломиш.

   Ти тілько зробиш, що кіт наплаче.

   Він чоловік майстровий: стук-гряк і п'ятак.

   Який стук, такий і його гук.

   Не стільки набився, скільки нагнувся.

   Нехай, нехай – та й зовсім занехаєш.

   Сьогодні святого нероба, хто не робить, того не візьме хвороба.

* * *

   Без діла слабіє сила.

   Бджола мала, а й та працює.

   Діло майстра величає.

   Ранній пізньому не кланяється.

   Вовка ноги годують.

   Треба нахилитися, щоб з криниці води напитися.

   Без труда нема плода.

   Щоб рибу їсти, треба в воду лізти.

   Не побігаєш – не пообідаєш.

   Де руки і охота, там спора робота.

   Тяжко тому жить, хто не хоче робить.

   Очам страшно, а руки зроблять.

   Не журись, та за діло берись.

   Яка кроква, така й лата, яка праця, така й плата.

   Сьогоднішньої роботи на завтра не відкладай.

   Гірко поробиш – солодко з'їси.

   Без роботи день роком стає.

   Без діла сидіти, то можна одубіти.

   На охочого робочого все найдеться діло.

   Доки не впріти, доти не вміти.

   Хто дбає, той і має.

   Лежачого хліба ніде нема.

   Чужими руками тільки жар загрібати.

   На чужий труд ласий не будь.

   Чужим добром не забагатієш.

   Білі руки чужі труди люблять.

   Хочеш їсти калачі, не сиди на печі.

   Ранні пташки росу п'ють, а пізні – слізки.

   Не кайся рано встати, а кайся довго спати.

   Ану вставай, чоловіче, третій півень кукуріче.

   Маленька праця краща за велике безділля.

   Праця чоловіка годує, а лінь марнує.

   Роботі як не сядеш на шию, то вона тобі сяде.

   Не святі горшки ліплять.

   Не навчишся плавать, поки в вуха води не набереш.

   На дерево дивись, як родить, а на людину, як робить.

   Роботящі руки гори вернуть.

   І коваль, і швець, і кравець, і на дуду грець.

   Доброму коневі – не довгі версти.

   За невміння деруть реміння.

   Що вміть, так того за поясом не носить.

   У вмілого руки не болять.

   В умілого і долото рибу ловить.

   Луччий приклад, ніж наука.

   Поганеньке ремество краще доброго злодійства.

   Ремесло не коромисло, плеч не відтягне.

   Ремесло на плечах не висить і хліба не просить, а хліб дає.

   Добре тому ковалеві, що на обі руки кує.

   Хто робить лемеші, той їсть книші.

   Коли не тямиш, то й не берися.

   Робити славно, то і їсти справно.

   Що нині утече, то завтра не зловиш.

   Тільки сир одкладений гарний, а одкладена робота – ні.

   Не поговоривши з головою, не бери руками.

   Без охоти нема роботи.

   Щоби мати, треба працювати.

   Коли став робить, то й байдики не бить.

   Зробив діло – гуляй сміло.

* * *

   Правда і з дна моря виринає, а неправда потопає.

   Все минеться, одна правда останеться.

   Правда суду не боїться.

   Правда очі коле.

   Що правда, то не гріх.

   Правду не сховаєш.

   Правдою весь світ зійдеш, а неправдою ан до порога.

   Не шукай у других правди, як в тебе її нема.

   Не той друг, хто медом маже, а той, хто правду каже.

   У нього стільки правди, як у решету води.

   Стільки правди, як у шелягу срібла.

   Стільки правди, як у кози хвоста.

   Хто бреше, тому легше, а хто прав дує, той бідує.

   Правда в постолах, а кривда в чоботях.

   Де сила панує, там правда мовчить.

   Краще кривду перетерпіти, як кривду чинити.

   Засип правду хоч золотом, затягни її болотом, а вона наверх сплине.

   Біда на світі, коли нема правди!

   Пси виють, а місяць світить.

   Собака гавка, а мажі йдуть.

   Пес бреше на сонце, а сонце світить у віконце.

   Брехнею світ перейдеш, а назад не вернешся.

   Не на брехні світ стоїть.

   Брехень багато, а правда одна.

* * *

   Умій сказати, умій і змовчати.

   Давши слово – держись, не давши – кріпись.

   Слово – не горобець, вилетить – не піймаєш.

   Шабля ранить голову, а слово – душу.

   Рана загоїться, зле слово – ніколи.

   Удар забувається, а слово пам'ятається.

   Від теплого слова і лід розмерзає.

   Гостре словечко коле сердечко.

   Слово – не стріла, а глибше ранить.

   Вола в'яжуть мотуззям, а людину – словом.

   Добре слово варт завдатку.

   Більше діла – менше слів.

   І від солодких слів буває гірко.

   Не говори, що знаєш, але знай, що говориш.

   Добре слово краще, ніж готові гроші.

   Слово до слова – зложиться мова.

   Не кидай словами, як пес хвостом.

   Обіцянка – цяцянка, а дурневі радість.

   Їж борщ з грибами і держи язик за зубами.

   На чужий роток не накинеш платок.

   Хто мовчить, той двох навчить.

   Довгим язиком тільки полумиски лизать.

   Що вимовиш язиком, то не витягнеш і волом.

   Дурний язик голові не приятель.

* * *

   Смілого й куля не бере.

   Смілому море по коліна.

   Одвага або мед п'є, або сльози ллє.

   Смілим одвага владіє.

   Чи пан, чи пропав – двічі не вмирати.

   Йдучи по чужу голову, і свою неси.

   Що буде, те й буде, а дві смерті не буде.

   Кров – не водиця, проливати не годиться.

   Голими руками не битися з ворогами.

   То не козак, що боїться собак.

   Не той молодець, що за водою пливе, а той, що проти води.

   Орел не ловить мух.

   Мертвого лева і заєць скубне.

   Пішого сокола і ворони клюють.

   Не такий страшний чорт, як його малюють.

   Впіймав чи не впіймав, а погнатись можна.

   Не давайся під ноги!

   Або рибку їсти, або на дно сісти.

   Або зиск, або втрата.

   Вовка боятися – в ліс не ходити.

   На смілого собака гавкає, а боягуза кусає.

   Сміливий наскок – половина спасіння.

   Як боїшся – не роби, а зробивши – не бійся.

* * *

   Бережи честь змолоду.

   Батьком-матір'ю не хвались, а хвались честю.

   Сумління – найкращий порадник.

   Хто чисте сумління має, спокійно спать лягає.

   Добре роби, добре й буде.

   Добре ім'я – найкраще багатство.

   Добро довго пам'ятається, а лихо ще довше.

   Хто людям добра бажає, той і собі має.

   Чесному всюди честь, хоч і під лавкою.

   Кого почитають, того й величають.

   Доброму скрізь добре.

   Робиш добро – не кайся, робиш зло – зла й сподівайся.

   Добрі вісті не лежать на місті.

   До доброї криниці стежка утоптана.

   Світ не без добрих людей.

   Добрий чоловік – надійніше кам'яного мосту.

   Все добре переймай, а зла уникай.

   Від добра добра не шукають.

   З ким поведешся, того й наберешся.

   Не одежа красить людину, а добрі діла.

   Хто не чинить лихого, тому не страшно нічого.

   Лихий доброго псує.

   Від лихого поли вріж та тікай.

   Добре далеко розходиться, а лихе ще далі.

   Бійся не чорта, а лихого чоловіка.

   Покора стіну пробиває.

   Покірну голову меч не січе.

   Коли тихо – не буде лиха.

   Ладом усе можна.

   Мовчанка гнів гасить.

   Не криви писка коло чужої миски.

   Пильнуй свого носа, а не чужого проса.

   Не копай другому ями, бо й сам упадеш.

   Не міряй всіх на свій аршин.

   Не підливай масла у вогонь.

   Посієш вчинок, виросте звичка.

   За науку – цілуй батька й матір у руку.

   Шануй батька й неньку, буде тобі скрізь гладенько.

Досвід

   Вік звікувати – не пальцем перекивати.

   Вік прожити – не поле перейти.

   Життя, як стерня, не пройдеш, ноги не вколовши.

   Часом з квасом, а порою з бідою.

   Чоловік без пригоди не проживе.

   Як топишся, то й за бритву вхопишся.

   Хто топиться, той за соломину вхопиться.

   Хто потопає, той ся за косу хапає.

   Журба сорочки не дасть.

   Від розкоші кучері в'ються, від журби – січуться.

   Не питай старого, а питай бувалого.

   Старого горобця на полові не обдуриш.

   Старий віл борозни не скривить.

   Хто по морю плавав, тому калюжа не страшна.

   Краще раз побачить, як тричі почуть.

   Раз опечешся – другий остережешся.

   Як віз ламається, чумак ума набирається.

   Не бійся, та стережися.

   Знайшов – не скач, згубив – не плач.

   Зле – не гнися, добре – не пнися.

   Не роби комусь, що собі не мило.

   Чого собі не зичиш, і другому не жадай.

   Чуже переступи, та не займи.

   Не бери, де не поклав.

   На чужому коні не наїздишся, на чужому добрі не нахвастается.

   Зароблена копійка краще краденого карбованця.

   Ліпше без вечері лягати, та без боргів уставати.

   Чужого не бери, а свого не попусти.

   Ліпше своє мале, ніж чуже велике.

   Краще своє латане, ніж чуже хапане.

   Нажите махом – піде прахом.

   Спершу треба розсудити, а тоді робити.

   Буде каяття, та не буде вороття.

   Сім раз одмір, а раз одріж.

   Одрізаного не приставиш.

   Не розхитуй човна, бо вивернешся.

   Не спитавши броду, не лізь у воду.

   Не кажи гоп, доки не перескочиш.

   Як постелишся, так і виспишся.

   Не вдержавшись за гриву, за хвіст не вдержишся.

   Хто питає, той не блудить.

   Краще погано їхати, ніж хороше йти.

   Гладь коня вівсом, а не батогом.

   Силуваним конем не наїздишся.

   Краще погана дорога, ніж поганий супутник.

   Піч тучить, а дорога учить.

   Не тоді коня сідлати, як треба сідати.

   Хто часто в дорозі, був під возом і на возі.

   Навпростець тільки ворони літають.

   Хто навпростець ходить – дома не ночує.

   Як маєш у торбі, сядеш і на горбі.

   Ідеш на день – бери хліба на три дні.

   Хліб у дорозі не затяжить.

   Запас біди не чинить, і їсти не просить.

   Далі положиш – ближче знайдеш.

   Не купуй кота в мішку! Водою воду не загатиш.

   В сіні вогню не сховаєш.

   Вогонь добрий слуга, але поганий хазяїн.

   На те щука в морі, щоб карась не дрімав.

   Якби кицька не скакала, то би ніжку не зламала.

   Кінь на чотирьох і то спотикається.

   Не діли шкуру невбитого ведмедя.

   Тихше їдеш – далі будеш.

   Волом зайця не доженеш.

   Голкою криниці не викопаєш.

   Ложкою моря не вичерпаєш.

   Язик до Києва доведе.

   З гарної дівки гарна й молодиця.

   На траву дивись удень, як обсохне роса, а на дівку – в будень, як невбрана та боса.

   Хоч не з красою, аби з головою.

   Краса до вінця, а розум до кінця.

* * *

   Найбільше багатство – здоров'я.

   Держи ноги в теплі, голову в холоді, живіт в голоді – не будеш хворіть, будеш довго жить.

   Було б здоров'я – все інше наживем.

   Добрі жорна усе перемелють.

   Аби зуби, а хліб буде.

   Здоровому все здорово.

   Старому та слабому годи, як малому.

   Кого болять кості, той не думає в гості.

   Гнила дошка цвяха не приймає.

   Здоров'я входить золотниками, а виходить пудами.

   Хоч мале, та вузлувате.

   Поганому животу й пироги вадять.

   На похиле дерево й кози скачуть.

   Череп'я довше живе, як цілий глек.

   Скрипуче колесо довго їздить.

   Скрипливе дерево довше росте.

   Плохеньке порося і в Петрівку мерзне.

   Світ великий – було б здоров'я.

   Подивись на вид та й не питай про здоров'я.

   Здоров'я маємо – не дбаємо, а стративши – плачем.

   Як на душі, так і на тілі.

   Бережи одяг, доки новий, а здоров'я – доки молодий.

   Без здоров'я нема щастя.

   Гіркий тому вік, кому треба лік.

   Весела думка – половина здоров'я.

Мораль

   Одна мати вірна нарада.

   Нема того краму, щоб купити маму.

   Все купиш, лише тата й мами – ні.

   Матері ні купити, ні заслужити.

   Нема у світі цвіту цвітішого над маківочки, нема ж і роду ріднішого над матіночки.

   Рідна мати високо замахує, а помалу б'є.

   Материн гнів, як весняний сніг: рясно випаде, та скоро розтане.

   Мати одною рукою б'є, а другою гладить.

   Доти ягнятка скачуть, доки матір бачать.

   Сліпе щеня і те до матері лізе.

   На сонці тепло, а біля матері добре.

   Дитина плаче, а матері боляче.

   У дитини заболить пальчик, а в мами – серце.

   Матері своїх дітей жаль, хоч найменшого, хоч найбільшого.

   У кого є ненька, у того й голівонька гладенька.

   Головонька наша бідна, що в нас матінка не рідна.

   Мати б'є, то не болить, а мачуха як подивиться, то й на душі холоне.

   Краще сім раз горіти, аніж один раз овдовіти.

   Вдовець – дітям не отець, бо й сам круглий сирота.

   Отець умре – то півсироти дитина, а мати – то вже цілая сиротина.

   Не то сирота, що роду нема, а то сирота, що долі не має.

   Ніхто не бачить, як сирота плаче.

   Як сироті женитися, так і ніч мала.

   По дочці і зять милий, по невістці і син чужий.

   Годуй діда на печі, бо й сам будеш там.

   Які мамко й татко, таке й дитятко.

   Який кущ, така й хворостина, який батько, така й дитина.

   З кривого дерева крива й тінь.

   Яке волокно, таке й полотно.

   Яке коріння, таке й насіння.

   Яке дерево, такі його квіти; які батьки, такі й діти.

   Яка гребля, такий млин; який батько, такий син.

   Яке зіллячко, таке й сім'ячко.

   Яблучко від яблуні недалеко відкотиться.

   Від лося – лосята, а від свині – поросята.

   Чим би дитина не бавилась, аби не плакала!

   Багато няньок – дитина без носа.

   Син мій, а розум у нього свій.

   Від малих дітей голова болить, а від великих – серце.

   Де одинець – хазяйству кінець, де сім – щастя всім.

   Добрі діти – батькам вінець, а злі діти – кінець.

   Коли дитини не навчиш у пелюшках, то не навчиш у подушках.

   Гни дерево, поки молоде, учи дітей, поки малі!

   Не ясла до коней ходять, а коні до ясел.

   Добрі діти доброго слова послухають, а лихі – й дрючка не бояться.

   Нема вірнішого приятеля, як добра жінка.

   Не потрібен і клад, коли у чоловіка з жінкою лад.

   Жінка чоловікові подруга, а не прислуга!

   І в лиху годину не кидай дружину!

   Найлучча спілка – чоловік і жінка!

   Всяка пташка своє гніздо знає.

   Як люба дружина, то люба й в ряднині.

   Живуть між собою, як риба з водою.

   Чоловік у домі – голова, а жінка – душа.

   Шануй батька й неньку, то буде тобі скрізь гладенько.

   Хату руки держать.

   Жінка за три угли хату держить, а чоловік – за один.

   Жінка для совіту, теща для привіту, матінка рідна лучче всього світу.

   На красивого чоловіка дивитись гарно, а з розумним жити легко.

   Краще жінка сварлива, ніж дурна.

   Рідня – серед дня, а як сонце сховається, то й не родичається.

   При добрій годині – брати й побратими, а при лихій годині – нема й родини.

   Рід великий, а пообідать ніде.

   Обідала, не обідала, аби рід одвідала.

   Як до такого роду, то краще з моста в воду.

   Ваша Катерина нашій Орині двоюрідна Одарка.

   Такий родич, як чорт козі дядько.

* * *

   Не родись багатий, а родись щасливий.

   Дожидай долі, то не матимеш і льолі.

   Щастя без розуму – торбина дірява.

   Не родись багатий та вродливий, а родись при долі і щасливий.

   Щастя біжить, а нещастя летить.

   Щастя з нещастям на одних санях їздять.

   Кому щастя, той на киї випливе.

   Щастя має ноги, а біда – роги.

   Що написано на роду, того не об'їдеш і на льоду.

   Моє щастя таке, як тої курки, що качата водить.

   Як не було талану, не буде й долі.

   При нещасті і розумний подурнішає.

   Із щастя та горя скувалася доля.

   Щастя розум одбирає, а нещастя повертає.

   Без лиха не бува добра.

   Вдар лихом об землю.

   Що буде, то буде, а більше копи лиха не буде.

   Бува лихо, що плаче, а бува, що скаче.

   Перемелеться лихо – добро буде.

   Що буває, те й минає.

   Хто горя не бачив, той і щастя не знає.

   Справжнє щастя завжди попереду.

   Щастя знає, кого шукає.

Вади людської вдачі й поведінки

* * *

   Заліз кіт на сало та й кричить: «Мало!»

   Що на людях видно, то й собі жадно.

   Заздрість здоров'я їсть.

   Бачить чуже під лісом, а не бачить свого під носом.

   Чує кіт у глечику молоко солодке, та морда коротка.

   Є в глечику молоко, та голова не влазить.

   Не дурний крук, щоб впустив з рук.

   На чужий коровай очей не поривай, а свій дбай.

   Заздренному боком вилізе.

   За копійку аж труситься.

   В чужих руках завше більший шматок.

   На чужій ниві все ліпшая пшениця.

   Як мед, то ще й ложкою.

   Своє з'їв і на моє зазіхає.

   Від користі серце нам'яте.

   Вовк і лічене бере.

   Повадиться вовк до кошари, так все стадо перебере.

   Дайте мені та ще й моїм дітям!

   Найміть мене обідати.

   Всім по сім, а мені таки вісім.

   Гребе, як кінь копитом.

   То лиш курка від себе гребе.

   Бездонної бочки не наллєш.

   Дірявого мішка не наповниш.

   У скупого все по обіді.

   Скупий складає, а щедрий споживає.

   На тобі, небоже, що мені негоже.

   І сам не гам, і другому не дам!

   Пес на сіні лежить – сам не їсть і другому не дає.

   Як «на», то чує, а як «дай», то глухий!

   У нього не розживешся і серед зими льоду.

   Тонув – сокиру обіцяв, а витягли – топорища шкода.

   За двома зайцями не гонись, бо й одного не піймаєш.

   Це такий, що за шматок кишки піде сім вірст пішки.

* * *

   Менше вкусиш, швидше ковтнеш.

   І тяжко нести, й жалко кинуть.

   Гірко з'їсти, і шкода покинути.

   Сього-того по макітерці та й годі з мене.

   Із'їв, як за себе кинув.

   Оце їсть! Аж поза вухами лящить.

   Наша невістка, що не дай, то тріска.

   Як молодим бував, то сорок вареників з'їдав, а тепер хамелю-хамелю і насилу п'ятдесят умелю.

   Напав нежить, ніде й шматок хліба не вдержить.

   На гарячку слаба, а без пам'яті хліб їм.

   Допався, як дурень до мила.

   Вип'є і з'їсть за трьох дурних і за себе, четвертого.

* * *

   Хвалилася сова своїми дітьми.

   Нема краще понад мене та понад попову свиню.

   Роздайся, море, – жаба лізе!

   Не задавайтесь на крупу, бо в решеті дірка.

   Задер носа – й кочергою не дістанеш.

   Знайте нас: ми кислиці, а нас – то квас!

   Забули вони, як телятами були.

   З неба зорі хвата, а під носом не бачить.

   Не дивись високо – запорошиш око!

   Сказано: велика птиця – горобець!

   Ні пава, ні ава.

   Стукотить, гуркотить – комар з дуба летить!

   Великої кошари свиня.

   Любується сам собою, як чорт писанкою.

   Хвальби повні торби, а вони порожні.

   На гріш амуніції, на десять амбіції.

   Хвастала кобила, що з возом горшки побила.

   І півень на своєму смітті гордий.

   Не все те золото, що блищить.

   Чим більше кицьку гладиш, тим вона вище горб підіймає.

   Поки хвалько нахвалиться, будько набудеться.

   Хто хвалиться, той кається.

   Хвалений борщ надвір виливають.

   Хоч копійка у кафтані, то на сто рублів чвані.

   Полову їсть, а фасону не теря.

   На гривеник покупки, а на карбованець крику.

   Хоч куліш, та виделками.

   В мене так: хоч рак, та на тарілці.

   Хоч на воді, аби на сковороді.

   Кожна лисиця свій хвостяк хвалить.

   Дай боже нашому теляті вовка з'їсти.

   Кулик невелик, а все-таки птиця.

   Що комар, то й сила.

   З великої хмари малий дощ.

   Синиця море запалила.

   Ото, мама, хвалять нас: чи ви мене, чи я вас.

   Хвали мене, губонько, бо тя роздеру.

   Багато диму – мало тепла.

   Багато галасу даремно.

   Велика ґуля на рівному місці.

   Бачили – невидальце з фуркальцем! Ти б, метелику, не дуже пишався, сам учора гусінню був! Задирай голову настільки, щоб шапка не злетіла.

   Хвальба сорочки не дасть.

   Калина хвалилась, що з медом солодка.

   Нащо пугачеві дзеркало, коди він і так знає, що гарний.

   Заліз черв'як у хрін та й хвалиться, що йому добре.

   Кричала ворона, як вгору летіла, а як вниз, то й опустила крила.

   Чужого не гудь, свого не хвали.

   Добрий товар хвалити не треба.

* * *

   У Сірка очей позичив, та й байдуже!

   Ти йому плюй межи очі, а він каже – дощ іде!

   Куди ти вбрався на стіл з постолами!

   Посади свиню за стіл, вона й ратиці на стіл.

   Кола б свині крила, вона б і небо зрила.

   Не можна в двері – я в кватирку.

   Звабиш калачем – не одженеш і бичем.

   Так просили, так просили та не пускали, а я таки вдерся!

   У кого совісті нема – нема й сорому.

   Ти його борони від собак, а він тобі покаже кулак.

   Язиком – «ось я», а на ділі – свиня.

   Умів украсти, умій і очима лупать!

   З поганої трави не буде доброго сіна.

   Заліз у чужу солому, ще й шелестить!

   Ти йому по-свійськи, він тобі по-свинськи.

   Стид, хоч і не дим, а очі виїсть.

   Голосок дзвенячий, а совість свиняча.

   І свиня літала б – та неба не бачить.

   Не будь тією людиною, що догори щетиною!

   Комусь ніяково, а йому однаково!

   Ти од його спиною, а воно до тебе рилом.

   Подай палець, а за руку я й сам візьму!

   Од свинячого полку не буде толку.

   Не будь тим, що лізе в тин.

   Свинячі очі болота не бояться.

   Яка совість, така й честь.

   Ось де шапка, он де двері!

   Є квас, та не для вас!

   Кому, кому, а куцому – зась!

   Сьогодні не празник, а ти нам не вказник.

   Не літай, вороно, у чужі хороми.

   Заберіть його геть з одежею!

   Куди кінь з копитом, туди й рак в клешнею.

   Коня кують, а жаба і собі лапу підставля.

   Не до тебе п'ють – не кажи «здоров!».

   Твоє не мелеться, то й мішка не підставляй.

   Вона знає, що у нас і в борщі кипить! Ще книжки в сумці, а вже хлопці на думці.

* * *

   Скорий поспіх – людям посміх.

   Зробили б спішно, не вийшло б смішно.

   Стук-грюк аби з рук.

   Косо, криво, аби живо.

   Не квапся проти невода рибу ловить.

   Не хапайся поперед батька в пекло.

   Коли ще косовиця, а ми вже сіно возимо.

   Вовка не вбив, а вже шкуру продає.

   Риба ще у річці, а він до неї вже петрушку кришить.

   Не сунься четвер поперед середи.

* * *

   І в ложці не впіймаєш.

   І з-під стоячого підошву випоре.

   На ходу підметки рве.

   Така, що вскочить і вискочить.

   Такий, що із вареної крашанки курча висидить,

   І риби наловить, і ніг не замочить.

   Уміє так зробить, що і вовк ситий, і кози цілі.

   Він що кішка, як ти його не кинь, а він все на ноги встає!

   Уміє піймати вовка за вухо.

   Йому і чорт не брат.

   Тільки що зірок з неба не зніма.

   Де не посій, там і вродиться.

* * *

   Не той ворог, що перед тобою, а той, що за спиною.

   Гадюку, як не грій, вона все одно вкусить.

   Бійся пса не того, що гавка, а того, що лащиться.

   Словом, як листом, стеле, а ділом, як голками, коле.

   Говорить прямо, а робить криво.

   Ходить мовчки, кусає по-вовчи.

   Підлеслива людина – гадюка під квітками.

   Повзком, де низько, тишком, де слизько.

   Потайного собаки гірш треба боятися.

   Поможи, боже, і нашим, і вашим.

   Ходить, як овечка, а буцькає, як баран.

   Щебече, як соловейко, а кусає, як гадюка.

   Простий, як свиня, а лукавий, як гадюка.

   Вкусить і кров замовить.

   Дивиться лисицею, а думає вовком.

   На словах, як на цимбалах.

   Янгольський голосок, та чортова думка.

   М'яко стеле, та твердо спати.

   Водить за ніс, а правди не скаже.

   В очі співає, а позаочі лає.

   Не довіряй вовку череду.

   Більше вір своїм очам, ніж чужим речам.

   Вовка як не годуй, а він усе в ліс дивиться.

   Ти йому не вір, бо то звір, як не вкусить, то зляка.

   Такий сторож з вовка при вівцях, як з кози при капусті.

   Біда вівцям, де вовк пастух.

   Лихо вовкові – зачинили його між вівці!

   Пожалів вовк кобилу – зоставив хвіст і гриву.

   Кобила з вовком мирилась, та додому не вернулась.

   На мед люди мух ловлять.

   На язиці медок, а на думці льодок.

   В очі любить, а за очі гудить.

   Старого лиса не виведеш з ліса.

   Телят боїться, а воли краде.

   Сам лежить у калюжі, а кричить: «Не бризкай!»

   Не того вина, кого нема.

* * *

   Моє діло теляче: наївся і в хлів.

   Хай вам риба і озеро.

   Моє діло півняче: проспівав, а там хоч і не розвидняйсь.

   Не моє просо, не мої горобці, не буду відганяти.

   Мені аби місяць світить, а зорі як хочуть.

   Похвалити не вмію, погудити не смію.

   Такому й муха на заваді.

   Його і кури загребуть.

   Тихший води, нижчий трави.

   Тиха вода людей топить, а бурна тільки лякає.

   Святе та боже – на чорта похоже.

   Дає собі на носі грати.

   Під попелом і жару не знати.

   Тихий-тихий, а в вухо влізе.

* * *

   Чисто бреше – і віяти не треба.

   Не бачила оком, то не бреши язиком.

   Брехати – не ціпом махати.

   Два брехуни одної правди не скажуть.

   Поневолі баба клянеться, коли бреше.

   Се ще вилами на воді писано, а граблями скороджено.

   Хто уміє брехати, той уміє і красти.

   За погані речі треба бити в плечі.

   Поганий дзиґар одно показує, а друге б'є.

   Брехливу собаку чути здалека.

   Збреше і оком не зморгне.

   Брехач з мухи слона зробить.

   Як маєш збрехати, то краще змовчати.

   Брехні слухають, а брехунів б'ють.

   Таке говорить, що й собака з маслом не з'їсть.

   В закритий рот муха не влетить.

   Шкіра на чоботи, язик на підошви.

   Стільки наговорив, що і в шапку не збереш.

   Банделюки гне, а ляси точить.

   Плете, що слина до губи принесе.

   Наговорив сім міхів горіхів, гречаної вовни, та всі неповні.

   Говорила небіжка до самої смерті, та все чортзна-що.

   Сім верст до небес, і все пішки.

   Хоч варила не варила, аби добре говорила.

   Аж до діброви чути ваші розмови.

   Інший торочить, як дратвою строчить.

   Наша казка гарна, нова, починаймо її знову.

   Порожній млин і без вітру меле.

   Переливає з пустого в порожнє.

   Нащо нам музики, коли в нас довгі язики.

   Присягалися сліпці, що своїми очима бачили.

   Сорока сороці, ворона вороні, грак гракові, дурак дуракові.

   Одна збрехала, друга не розібрала, а третя по-своєму перебрехала.

   Ніхто не знає, лише дід та баба, та й ціла громада.

   За що купив, за те й продав.

   Що на умі, то й на язиці.

   Бесіди багато, а розуму малувато.

   У короткого розуму язик довгий.

   Млин меле – мука буде: язик меле – біда буде.

   Пам'ятаю, як нині, що торік десятий понеділок був у п'ятницю.

* * *

   У дурного хазяїна і колесо з воза крадуть.

   Дурний і в Києві не купить розуму.

   Нема гіршого ворога, як дурний розум.

   Він дуже розумний: решетом у воді зірки ловить.

   Розуму палата, та ключ від неї загублений.

   Не тямить голова, що язик лепече.

   Дурний собака і на хазяїна бреше.

   Осла взнаєш по вухах, а дурня – по балачках.

   За дурною головою і ногам нема спокою.

   Колос повний гнеться до землі, а пустий догори стирчить.

   Розумна голова, та дурню попалась.

   Навіщо й покришка, коли горщик пустий.

   Густо дивиться, та рідко бачить.

   Раденький, що дурненький.

   Тільки знає, ще з миски та в рот.

   Сім літ минуло, як музика грала, а він ще й тепер скаче.

   Не свисти, а то в твоєї жінки буде дурний чоловік.

   Дурні лише в казці щасливі.

   Виріс, а розуму не виніс.

   Борода виросла, а розуму не принесла.

   Шия з намистом, а голова зі свистом.

   Сила воляча, а розум курячий.

   Сильний ведмідь, а дуги не зігне.

   Як напише один дурень, то сто розумних не розбере.

   Порожній посуд здаля дзвенить.

   Дурному в голові все горобці свищуть.

   Дурному море по коліна!

   Дурня і в церкві б'ють.

   Дай дурню товкач, він і вікна поб'є.

   Дурень з дурнем зустрічались, один одним дивувались.

   Дурнів не сіють, не орють, а вони самі родяться.

   Треба йому ще сім літ свині пасти!

   Рости, сину, хоч дурний, аби великий!

   Високий, як тополя, а дурний, як квасоля.

   Куди вітрець, туди й розумець.

   На голові блистить, а в голові свистить.

   Ворона за море літала, а розуму не набрала.

   Верба хоч і товста, але зсередини пуста.

   Як нема в голові, то на базарі не купиш.

* * *

   Ні в поле не бери, ні вдома не лиши.

   Ви мене просіть, а я ніби не хочу.

   Забажалося печеного леду.

   Командує, як свиня мішком.

   Хоч миску з пирогами, хоч дідька з рогами.

   Захоче – на гору доскоче, а не схоче – з гори не скоче.

   Сирого не їм, печеного не хочу, вареного не можу.

   Хоч того самого, аби в другу миску.

   Знала кобила, нащо воза побила – щоб новий був!

   Іще той ся не вродив, щоби йому догодив.

   Не хочу в ворота, розбирайте тин.

   Шукає з-під дохлого коня підкову.

   Мабуть, з лівої ноги встав.

   Того мені бажається, чого вдома не мається.

   Захотілось – запрягайте, розхотілось – випрягайте!

   Хто в ліс, а хто – по дрова.

   Хто із ступою, а я з товкачем.

   Ти йому – «стрижене», він тобі – «голене».

   Ти йому про діло, а він тобі про козу білу.

   Хоч кілка на голові теши, а він своє.

   Хоч гавкай на нього – нічого не вдієш.

   Се таке, що не уступить ні кінному, ні пішому.

   Хоч на споді лежатиму, а в вічі клюватиму.

   Найшла коса на камінь: коса не втне, камінь не подасться!

   Ти його хрести, ти його святи, а воно в болото лізе.

   Нехай книш, аби не паляниця.

   Нехай буде гречка, аби не суперечка.

   А таки буду проти шерсті стригти.

   І знову за рибу гроші.

   Уперта коза вовку користь.

* * *

   Хіба, що сіре, те й вовк?

   З телячим хвостом у вовки не сунься.

   Лякає мишка кицьку, а сама з нори не вилазить.

   Коли страшиш – сам не бійся.

   Плохий заєць і пінька боїться.

   Заєць від куща, а жаба від зайця тікає.

   Боязливому по вуха, сміливому по коліна.

   Всіх би перегнав, та боїться бігти.

   Як боїшся горобців, то не сій проса.

   З переляку душа в п'ятки утекла.

   У лісі вовки виють, а на печі страшно.

   Добре того лякати, хто боїться.

   Для миші й кішка звір.

   Погано, хто боїться: лиха не мине, ще й натремтиться.

* * *

   Злості повні кості.

   Не клади в рот руки без рукавиці, бо відкусить.

   Якби міг, то в ложці води утопив би.

   Ледве від сімох відгавкалась.

   Не з доброї муки зліплений.

   Шаленая муха вкусила за вухо.

   Сердиться, ніби йому пес ковбасу з'їв.

   Сама б собі за це їсти не дала.

   По парі пізнати, чим серце кипить.

   Якби на кропиву не мороз, вона б іще жалила.

   Якби свині роги, весь мир переколола б.

   Гадюка як не вкусить, то засичить.

   Жалить, як кропива, і колеться, як їжак.

   За лучинку знайде причинку.

   Баба з кованим носом.

   І хороша, і вродлива, тільки шкода, що сварлива.

   Серце з перцем, а душа з часником.

* * *

   Зачепилася за пень – простояла цілий день.

   Одне «зараз» краще трьох «потім».

   У ледачого хазяїна і чоботи з ніг украдуть.

   Поки приберешся, то бояри й мед поп'ють.

   Сидить-надувається, три дні в чоботи взувається.

   Хто пізно ходить, той сам собі шкодить.

   Як до діла, так і сіла.

   Сів і прилип, як до смоляної лавки.

   Хоч ти іди в ліс по дрова, а я буду дома, хоч я буду дома, а ти йди в ліс по дрова.

   Перш ти мене підвези, а потім я на тобі поїду.

   Під дощ хати не криють, а коли ясно – і сама не тече.

   Не так лінь, як неохота.

   Працює через пень-колоду.

   Що напряла, та й те миша вкрала.

   Отак він діло в руки бере, як свекор пелюшки пере.

   Так хочеш робити, як собака орати.

   Б'ють не лежачого, а ледачого.

   На цьому далеко не поїдеш – де сядеш, там і злізеш!

   Хто нічого не робить, той ніколи не має часу.

   Як усе святкувати, то не буде чого ковтати.

   Готовеньке й кішка з'їсть.

   Не кивай на сусіда, коли сам спиш до обіда.

   Проковтнути хочеться, а прожувати ліньки.

   У нероби завжди неврожай.

   Думкою в небі, ногами в постелі.

   Лінивий двічі робить, а скупий два рази платить.

   Як їв – то аж упрів, а як працював – то аж задрімав.

   Їсть за вовка, робить за комара.

   На роботі умліває, а біля миски упріває.

   У лінивого піч до спини пристала.

   Не б'є, не лає, та ні про що й не дбає.

   Хоч три дні не їсти, аби з печі не злізти.

   Якби хліб та одежа, їв би козак лежа.

   Лежачий камінь мохом обростає.

   Лежачий зайця не піймає.

   День гуляє, три слабий, а на п'ятий – вихідний.

   Спиш, спиш, а спочити ніколи!

   Спать до обід, то присниться і ведмідь.

   Як спати до дня, присниться бридня.

   Як не надолужив на спанні, то на взуванні.

   Як спить, то не їсть, а як їсть – не дрімає.

   Виспався, та не вилежався.

   Рання пташка дзьобик чистить, а пізня очиці жмурить.

   В роботі «ох», а їсть за трьох.

   Кожух лежить, а дурень дрижить.

   Ото й горе, що риба в морі.

   Сюди тень, туди тень – та й минув увесь день.

   Посидь, сусідко, ще трохи видко.

   Чекав дід на обід, без вечері спати ліг.

   Покіль будуть бариші, не стане в баби душі.

   Люди жать, а ми лежать.

   Він би й рад косити, та нікому косу носити.

   Ледача шкапа скрізь припинки має.

   Ховається від роботи, як пес від мух.

   І за холодну воду не береться.

   П'ятий день не робим, а два відпочиваєм.

   Зробиш, та в свинячий голос.

   Тільки ґав ловить та витрішки продає.

   З лежі не буде одежі, а за спання не купиш коня.

   Ледаще на віник та на смітник годяще.

   Ледачий, хоч по смерть посилай.

   Як голоден – робити не годен, як ся наїв, то лиш би й сидів.

   Лежачий плуг скоро поржавіє, ледача людина скоро постаріє.

* * *

   Чи так, чи не так, а не буде з риби рак.

   Замкнув вовка межи вівці – нехай тюрму знає!

   Сидить, надувається, вперед п'ятами озувається.

   Чи не діло учинив, на свиню хомут надів!

   Зробив – на собаку мале, на кішку – велике.

   Шиє та поре, та все ниткам горе.

   Так до діла, як свиня штани наділа.

   Курям на сміх.

   Ні пришити, ні приліпити.

   Не варт і печеної цибулі.

   Ні риба, ні м'ясо – і в раки не годиться.

   Ні попові, ні наймитові.

   Ні до ліса, ні до біса.

   Ні в тин, ні в ворота.

   Ні до ладу, ні до прикладу.

   Ні сюди Микита, ні туди Микита.

   Ні богові свічка, ні чортові кочерга.

   Лясь батогом по воді чи смуг не знайти?

   Воно б добре, та нікуди не годиться.

   Купив хрону до лимону.

   Проміняв бика на індика.

   Ні врізать, ні доточить.

   Приший кобилі хвіст.

   Хоч кобилу вовки з'їли, та голоблі цілі.

   За деревами й лісу не бачить.

   Як коня вкрали, він стайню замкнув.

   Як загнав на слизьке, то про підкови згадав!

   По хаті ходить, а дверей не знайде.

   Ото ткач: нитка рветься, а він в плач.

   Ні з губи мови, ні з носа вітру.

   Ні швець, ні жнець, ні на дуду грець.

   Тобою так запоможешся, як кулаком на воду обіпрешся.

   Де не повернеться, золоті верби ростуть.

   Де вже нашому теляті та вовка піймати!

   Пішов на комара з дрючком, а на вовка з швайкою.

   Лучив ворону, попав у корову.

   Попав пальцем у небо, аж бомкнуло.

   Хату обдирає, та сіни лагодить.

   З неба зорі хватає, а під носом не бачить.

   Ухопив місяці зубами.

   І шити, й варити, і завтра Великдень!

   Так добре готує, що й собаки не їдять.

   За вкус не берусь, а гаряче буде.

   Такий хліб удався – закалець на палець.

   Винувата діжа, що не смакує їжа!

   Стовкла воду в ступі!

   Писав писака, що не розбере й собака.

* * *

   Минулася котові масниця.

   Прийшов по хвилі – вже й миски помили.

   По бороді текло, а в рот не попало.

   З чим прийшов, з тим пішов.

   Пішов по шерсть, а вернувся стрижений.

   Ходив три дні, та виходив злидні.

   Плив, плив, а при березі втопився.

   Хоч плач, не плач, а вийшло – як бач.

   Хто кислиці поїв, а в кого оскома.

   Б'ють і плакать не дають.

   Напасть і на гладкій дорозі здибле.

   Од напасті не пропасти.

   Така-сяка напасть, а спати не дасть.

   Не стало тії курочки, що несла золоті яєчка.

   Плюснуло, луснуло та й нема.

   Втікав од вовка, а попав на ведмедя.

   На жито орали, а й гречки не мали.

   Як пішла пішаком, так і прийшла з порожнім мішком.

   Як не наївся, то не налижешся.

   Виміняв сліпий у глухого дзеркало на цимбали!

   Хоч в лоб, хоч по лобові.

   Трапилось раз на віку бобове зерно курці і тим удавилась.

   Були у кози роги, та стерлися.

   Звідки прийшло, туди й пішло.

   Що з воза впало, те пропало.

   Не так шкода, як невигода.

   Не тратьте, куме, сили, спускайтеся на дно.

   З калюжі в болото.

   Три дні ходні, а до обіду празник.

   Коли на те піде, то й серед битого шляху поламаєшся.

   Було, та загуло.

   І злодія не було, а батька вкрадено.

   Ні сіло, ні впало, давай, бабо, сало.

   Не мала баба клопоту, то купила порося.

Їжа. Пиття

Голодний, голод

   Голод – великий пан.

   Голод і бреше і краде.

   Голод на добро не навчить.

   Голод не знає ні свата, ні брата.

   Голодний горобець залізе і в горнець.

   Голодному кожна страва добра.

   Голодному не спиться, а хліб сниться.

   Доки багатий стухне, бідний з голоду опухне.

   Проголодаєшся – хліба дістати догадаєшся.

Ситий

   Водою ситий не будеш.

   Повар від запаху ситий.

   Сердите не буває сите.

   Ситий голодного не розуміє.

Бублик

   Там публіка – сім душ на півбублика.

   Чудний бублик: кругом об'їси, а всередині дірка.

Калач

   Звабиш калачем, не відженеш і бичем.

   Навчить біда калачі з салом їсти.

   Нагодують калачем, та й в спину рогачем.

Паляниця

   Паляниця – хлібові сестриця.

   Паляниця – як пух, як дух, як милеє щастя.

   Яка пшениця, така й паляниця.

Паска

   Добра паска, як є ковбаска.

   Буде Великдень без гречаної паски.

   Не тобі пеклася паска, то тобі досталось з'їсти.

Хліб

   Аби хліб, а зуби знайдуться.

   Без солі, без хліба немає обіда.

   Без хліба рибка бридка.

   Відрізана скибка до хліба не пристане.

   Гіркий чужий хліб.

   Дарований хліб скоро черствіє.

   Дасть бог хліба, дасть і до хліба.

   Де хліб і вода, там нема голода.

   З неба хліб не падає.

   З чужої торби хліба не жалують.

   Ідеш на один день, а хліба бери на тиждень.

   Клади перед людей хліб на столі, будеш у людей на чолі.

   Коли є хліба край, то й під вербою рай.

   Коли хліб на возі, то нема біди в дорозі.

   Люди – не татари, дадуть хліба і сметани.

   Найсмачніший хліб од своего мозоля.

   Не вмієш пекти хліба – будеш пекти раків.

   Не вчи вченого їсти хліба печеного.

   Не до сорома, як хліба нема.

   Не йдуть од хліба, а йдуть од кия.

   Не сіють вони і не жнуть, а хліб чужий жують.

   Не спиться – хліб сниться.

   Поволі, хлопчику, раз хліба – два рази борщику.

   У хліба коротенькі ноги, та не наженеш.

   Хліба лежачого ніде нема.

   Хліб в дорозі не затяжить.

   Хліб за шлунком не ганяється, а шлунок – за хлібом.

   Хліб і на ноги поставить, і з ніг звалить.

   Хліб на столі, руки свої, тільки їсти.

   Хліб – не зять, як спечуть, так з'їдять.

   Чий хліб їси, того пісню співай.

   Як проголодаєшся, то хліба дістати догадаєшся.

   Як хліб буде, то й все буде.

Кусок, шматок (хліба)

   Первий шматок з'їси у смак, а другий уже не так.

   Проханий кусок в горлі як колок.

Вареники

   Беззубий – хамелю, хамелю, а вареники з сиром умелю.

   Вже й дрова і вода, коли б сир і мука, то би вареників наварила!

   Ріж мою душу вареником до подушки!

   Сметаною вареників не зіпсуєш.

   Сякі-такі вареники, а все ж кращі галушок.

Пироги

   Аби були пиріжки, то найдуться і дружки.

   Де слова масні, там пироги пісні, їж пиріг з грибами, тримай язик за зубами.

   Коли не пиріг, то й не пирожися, коли не тямиш, то й не берися.

   Ледачому животові і пироги вадять.

   Ми люди не горді: нема хліба, давайте пироги.

   Тільки на поріг – так і в зуби пиріг.

Борщ

   Борщ, капуста – хата не пуста.

   Борщ да каша – добрая паша.

   Борщ рідкий, лиш ним голову мити.

   Добрий борщик, та поганий горщик.

   З ним борщу не звариш.

   Не велика хиба, що в борщі тільки одна риба.

   Не давай два гриби до борщу, бо переборщиш.

   Не карай, боже, нічим, як борщ ні з чим.

   Свій борщ несолоний ліпший, як чужа юшка.

   Трапиться на віку варить борщ і в глеку.

   У борщі крупина за крупиною ганяється з дрючиною.

   Я люблю усякий борщ, аби з м'ясом.

Каша

   Без каші обід сирота.

   Густа каша дітей не розганяє.

   Де каша з маслом, туди нас не гукають.

   Заварив кашу, то не жалій і масла.

   Казали-бо батьки наші, що до шкварків треба каші.

   Каші салом не зіпсуєш.

   Коли ласка ваші, а нам аби каші.

   Смачна кашка, та мала чашка.

Молоко

   Єсть молоко, буде й горнятко.

   Літом без молока – як зимою без кожуха.

   Опарився на молоці, то й на воду студить.

   Як з поганим молоком, то краще з водою.

Ковбаси

   Всяк ласий на чужі ковбаси.

   Найкраща птиця – ковбаса.

   Як ковбаса і чарка, та минеться сварка.

М'ясо

   Дешеве м'ясо – поганий борщ.

   Найліпше м'ясо – свинина, найліпша риба – линина.

   Хоч яке добре м'ясо, а одна погана муха все перепаскудить.

Риба (їжа)

   Не велика біда, що без риби середа.

   Добре діло карасі: не поїси, так продаси.

Сало

   Живу добре: сало їм, на салі сплю, салом укриваюсь.

   Ні сіло, ні впало, дай, мамо, сало.

   Поки суд та діло, а кошеня сало з'їло.

   Як кусок сала, то і гриб приправа.

Їсти, їжа

   Аби було що їсти, можна й на городі сісти.

   Всі люди на одне сонечко глядять, та не одно їдять.

   Де б'ються – утікай, де їдять, там сідай.

   Добра то річ – попоїв та й на піч.

   Є що їсти й пити, та нема з ким говорити.

   І соловей не співає, коли він їсти нічого не має.

   Їж, доки наїсися, та до справи берися, їж, пий, веселися, а за завтра не журися! їли би очі, та губа не хоче.

   Коли хочеш їсти сир і масло, вставай вчасно.

   Купили хріну – треба їсти.

   Млин меле водою, а чоловік живе їдою.

   На то кіт і гладок, що поїв та й набок.

   Наша душа наїсться з ковша.

   Не розбивши крашанки, не спечеш яєчні.

   Не того йому шкода, що з'їв, а того, що залишилося.

   Ото ласа їда, з часником лобода.

   Поїмо, подякуємо, а як ще, то й завтра прийдемо.

   Поїмо сьогодні твоє, а завтра всяк своє.

   Попоїв що попало, аби кишка не бурчала.

   Попросили б і сісти, так нічого їсти.

   Радісні вісті, коли кажуть іти їсти.

   Сита душа їсти не хоче.

   Скільки не їж, не розбагатієш, а тільки попузатієш.

   Сласная їда – животу біда.

   Такий з нього їдець, як горобець.

   Ті, що багато їдять, не все бувають товстими, а ті, що багато читають, не все бувають мудрими.

   Ходячи наїсися, а стоячи виспишся.

   Хочеться їсти, та не хочеться злізти.

   Хто ласо їсть, той твердо спить.

   Хто наїсться, а не ляже, тому сало не зав'яжесь.

   Як часто не доїси, то й святих продаси.

Снідати, снідання

   Раннє вставання – вчасне снідання.

   Снідав, обідав, а живіт не відав.

   То снідаю, то обідаю – і погуляти ніколи.

Обід, обідати

   Добре пісні співати, пообідавши.

   Найміть мене обідати.

   На чужий обід да з своєю ложкою.

   Як дома пообідай, то й у людей дають.

Вечеря

   За одним присідом вечеря з обідом.

   Не вечерявши легше, а повечерявши – краще.

Варити

   Вари воду, вода й буде.

   Скільки лаптя не вари, а він усе догори.

   Що навариш, то з'їж.

Пекти (хліб)

   Хліб печуть, доки піч гаряча.

   Видно, що кума пироги пекла, бо й ворота в тісті.

Сіль, недосіл, пересіл

   Додав йому солі до оселедця.

   До нічого не треба ані солі.

   Недосіл на столі, пересіл на хребті.

   Не соли нічиєї рани, то й твоєї не будуть.

Смак, смачний

   На любов і смак товариш не всяк.

   Поки не скоштуєш, доти й смаку не вчуєш.

   Смачне не валяється, а хороше не волочиться.

Яйце

   Дороге яєчко до Великодня.

   З одного яйця яєчні не буде.

Воду пити

   Добра вода, бо не мутить ума.

   То не біда, що п'ється вода.

   Води – хоч топитись, та нема де напитись.

Кисіль

   Де кисіль, там я й сів, де пиріг, там я й ліг.

   Буде жалю по кисілю, ми і кваші наїмося.

   За дванадцять верст киселю їсти.

Мед

   Аби мед, а мухи налізуть.

   І медок солодок, а язичок дере.

   Ледачого бортника і мед ледачим пахне.

   Мед солодкий, але бджола жалить.

   На губах мід, а в серці лід.

   На мід, а не на жовч люди мух ловлять.

   Не всю медок, що солодок.

   Як там не мед, так там не масло.

Домашнє господарство. Речі побуту

Господар

   Без хазяїна двір, а без хазяйки хата плаче.

   Без хазяїна і хата сиротина.

   Без хазяїна чужі руки – кочерга.

   В доброго хазяїна й соломинка не пропада.

   Всякий двір хазяйським оком держиться.

   Ґазда умирає, а ґаздиня другого шукає.

   Господар без жінки, як без очей.

   Господар перший встає, останній лягає.

   Господар, як чиряк, де схоче, там і сяде.

   Де два господарі, там ладу немає.

   Дурний хазяїн каже: «На наш вік стане, а після нас хоч трава не рости».

   З ґаздами – ґазда, з панами – пан, а з свинями – свиня.

   Поганий господар і в своїй хаті змокне.

   На готовім і циган господар.

   Не дім господаря красить, а господар дім.

   Не той господа землі, що по ній броде, а той, хто на ній за плугом ходе.

   Од господаря повинно пахнути вітром, а од господині – димом.

   У ледачого хазяїна і чоботи з ніг вкрадуть.

   Хто валяється під столом, тому повік не бути хазяїном.

   Хто набакир шапку носить, той господарем не буде.

   Що то за господар, що свого добра не глядить.

Господиня

   Без господині хата – що день без сонця.

   Буду господиня хоть над одним горшком.

   Ґаздиня: три городи – одна диня.

   Господиня три вугли в хаті тримає, а господар лиш один.

   Два дими, два когути і дві господині ніколи не погодяться.

   Дві господині в хаті не дадуть ради кошеняті.

   Де багацько господинь, то ту хату хоч покинь.

   Коли є муки повна скриня, то й свиня господиня.

   Лучче будь гарною наймичкою, ніж ледачою хазяйкою.

Господарювати, хазяйнувати, ґаздувати

   Вже би ґаздував, якби віко жита мав.

   Догосподарювався до дідівської торби.

   Почав ґаздувати і не стало йому хліба.

   Господарське око бачить глибоко.

   Хазяйське око догляне більше, як чотири наймити.

   В господарстві, як у млині, все щось туркоче.

   В хазяйстві все знадобиться.

   Гультяйство губить хазяйство.

   До господарства треба також доброї голови.

   Мале господарство – малий клопіт, а велике господарство – великий клопіт.

   Не в дорогу вдавайся, а в хазяйстві кохайся.

   Дохазяйнувалась Гапка до чортового батька.

Догляд, доглядати

   Без догляду земля – кругла сиротина.

   Не доглянеш оком – заплатиш боком.

Двір, подвір'я

   В своєму двору і в собаки хвіст трубою.

   Менше на дворі – легше в голові.

   У всякім подвір'ї своє повір'я.

Добро

   Добра такого: не знає, в чому й сходить.

   Добра, як з курки молока, а з верби петрушки.

   Зарився в добрі, як свиня в багні.

   За чуже добро вилізе ребро.

   З чужого добра не строїть двора.

   Не те добро, що припасеш, а те що наживеш.

   Тільки й того добра, що на мені.

   Чуже добро страхом огороджено.

   Чужим добром ситий не будеш.

   Як піде добро в двір, то саме йде, а як піде з двору, то хоч і ворота зачини, а не спиниш.

Хата

   Без стовпів хата не стоїть.

   Бодай і собака свою хату мала.

   Збудуй хатку з маковини та для любої дівчини.

   Ваша хата, ваша й правда.

   Видко й хати, та далеко чухрати.

   В порожній хаті сумно й спати.

   В хаті наче гуси ночували.

   В хаті, як у віночку, і сама сидить, як квіточка.

   Дай, боже, одежу шиту, а хату криту.

   Де мир, там і лад, там є в хаті благодать.

   Дорогая тая хатка, де родила мене матка.

   Із хати світа не оглянеш.

   Коли з топленої хати іде, то й двері кидає.

   Люди добрі, тепла хата, є що їсти, є де спати – хоч зимуйте.

   Моя хата небом крита, землею підбита, вітром загороджена.

   Надворі потеплішає, то й хата порозумнішає.

   На ката й хата, як топить нічим.

   На льоду тільки дурний хату ставить.

   Нестатки гонять з хати.

   Само нічого до хати не прийде, крім біди.

   Така хата тепла, що спотієш дрижачи.

   У веселій хаті веселі люди.

   У нас вітер хату мете, сонечко хліб пече, вода сама ллється, все гаразд ведеться.

   Конец ознакомительного фрагмента.